Ряховская Антонина

Без нас

Допомога катує синхронністю
Для багряної підсвідомості
Це жарт (чи музика хард?)
Однаково кладу в кишені
Всі запропоновані мішені
Несу із поспіхом
                             успіхом
                                           сміхом
Щоб не розбурхати з ковша води
Умити холодні розпусні дуби (для доби?)
Вони
Відпустять останнє осіннє у глечик
Якщо біла паморозь візьме за плечі
Не  перестануть ховатись
                                            врізатись
                                                              кохатись...
Що б з нами не було
Що б з нами не сталось...

Розмовні враження

Турбую
(холодні ріки
на кінчиках пальців і нігтів)
Питаю
(земні повіки
сяють безхмарністю. І тільки?)
Чекаю
(врода буття
цвістиме без вікон)
Журбую
(без вороття
згасає біг світла!)
—  Ти знаєш?
—  Я Квітка.

*  *  *
Крилате сонце
Багаття займає.
Можливо, це сон
Мене ще лякає:
Зачинені вікна,
Зажмурені очі —
Кохання навік
Там жити не хоче!

Земля

Про землю кажуть
Одинока
Ви бачили її сльозу?
Про землю кажуть
Кароока
Ховає вії як траву?
А погляд за небесний бій
За хмари кутасті розвій
І аж до центру Абсолюту
Спостережень кару люту
Вгомони.
В гомони  заграй без струн 
Реквієм а потім блюз
З гілок намисто, зорі рун
Вознеси
Щоб вознесінь почути сум